Існує думка, що вести публічний щоденник - справа невдячна. Його може читати величезна кількість людей, з різними поглядами, різними думками, різними життєвими позиціями. І не завжди твої думки можуть бути витлумачені так, як тобі того хотілося б.

Але коли цей щоденник веде вже відома людина, він набуває сенсу певного меседжа для людей, він стає практично діалогом між ними.

Завести свій щоденник в Інтернеті я хотіла давно. І не для того, щоб розповідати про те, як почався мій день або пройшов концерт, що я з'їла на сніданок, як схудла або відкрила секрет краси.

Це порожні, і зовсім не цікаві для мене теми. З них починається кожне моє інтерв'ю, і я готова практично заплакати, коли у 374-ий раз доводиться відповідати на запитання "Як ти вирішила стати співачкою?"

У своєму щоденнику, у першу чергу, я хотіла розповісти про те, що МЕНЕ хвилює, що мені цікаво. Це не завжди виходить в інтерв'ю, адже журналіст приходить з конкретними питаннями, і коригувати їх у мене можливості немає.

Заводити щоденник на своєму офіційному сайті я не хотіла. А писати у блогах "Живого Журналу" або йому подібних я побоялася через можливість злому щоденника хакерами.

Реалізувати свою ідею ніяк не виходило. І навіть на сайті ТаблоIDа, як першопочатково передбачалося, я нічого не повинна була писати.

За ідеєю мого піар-менеджера, це повинні були бути щоденники мого майбутнього концертного туру. У них би розповідалося, у яких містах ми побували, де жили, що співали, які казуси з нами відбувалися.

Розумію, що таке "закулисье" цікавить людей більше за все, але ця ідея ніяк не вписувалася у мною задуманий блог.

І от, десь днів десять тому мені повідомили про те, що від ТаблоIDа надійшла пропозиція завести свій щоденник у них на сайті, де я буду писати те, що мені захочеться, а не те, що хочеться іншим.

Я знала, що ТаблоID - сайт, якому властива концепція Принципу Писати правду. Писати відкрито і лаконічно. Звичайно, я погодилася.

Я вирішила, що буду писати щотижня, і щораз буду вибирати такі теми, на які я ще жодного разу не говорила.

Я хочу поділитися подробицями підготовки шоу "Танців із зірками-3", я хочу розповісти про "закулисье", сварки та дружбу в шоу-бизнесі.

Я поділюся своїми буднями та святами, я познайомлю читачів зі сторінок свого щоденника з цікавими людьми. І, звичайно, буду незмінно ділитися усім, що відбувається в моєму житті.

Чи будуть скандали? Ну, куди ж без них? Сенсації у нас люблять найбільше. Тож тримайтеся, мої дорогі колеги по цеху, будемо "різати" правду.

Кажуть, не можна розкривати одразу всі карти. Тому, про те, що ще буде у моєму щоденнику, я промовчу. На годиннику о пів на десяту вечора, і, мабуть, співачка з ноутбуком у руках, у гримерці концертного залу у Вінниці, де я сьогодні виступала, виглядає трішечки дивно.

От мій адміністратор каже, що хоче затвердити зі мною майбутній робочий графік. А мій піарщик нагадує, що перший розділ щоденника потрібно неодмінно закінчити саме сьогодні, і "нехай увесь світ почекає".

Кого я послухаю? Мабуть, себе - і поїду спати в готель. Адже, як відомо, немає нічого кращого за здоровий восьмигодинний сон.

Завжди Ваша Тіна Кароль.

Далі буде...